Оформлення літератури
Правильний опис джерел, на які посилаються автори, є гарантією того, що цитована публікація буде врахована при оцінці наукової діяльності її авторів, а отже, організації, регіону та країни. Посилаючись на журнал, можна визначити його науковий рівень, вплив тощо. Тому найбільш важливими компонентами в бібліографічних посиланнях є імена авторів і назви журналів. В описі статті повинні бути вказані всі автори, без скорочення точної кількості осіб.
Найбільш точну ідентифікацію документів в електронних журналах можна отримати, якщо буде застосований унікальний ідентифікатор (Digital Object Identifier - doi). Якщо джерело має doi, посилання на це джерело буде зроблене правильно (індекси doi, наведені на сайті https://www.crossref.org/).
- References наводять за алфавітом, а не за порядком згадування в тексті.
- References наводять згідно з вимогами APA – American Psychological Association, з індексами doi (http://www.bibme.org/citation-guide/apa/).
- References (у центрі, без абзацного відступу) подається в кінці статті: для наукових, науково-методичних статей та клінічних випадків - не менше 20 джерел; для огдядових статей - не менше 30 джерел.
- Якщо наукова праця написана мовою, що використовує кириличний алфавіт, то її бібліографічний опис необхідно транслітерувати латинськими літерами використовуючи системи автоматичної транслітерації:
Українська транслітерація: http://ukrlit.org/transliteratsiia
Російська транслітерація: https://translit.net/ru/bgn/
- додати в кінці [In Ukrainian] чи [In Russian].
5. Необхідно звернути увагу на написання прізвищ авторів англійською мовою. Більшість сучасних видань містять назву статті та прізвище авторів англійською мовою.
6. Відсоток самоцитування не повинен перевищувати 10%
Якщо у статті менше 80% джерел мають власні індекси doi, стаття не може бути опублікована в науково-практичному журналі.
