Метаболічні аспекти гепатотоксичності лікарських засобів (огляд літератури)
Анотація
Печінка є центральною ланкою метаболічного розподілу практично всіх ліків і ксенобіотиків (чужорідних речовин). Здебільшого цей процес здійснюється без пошкодження самої печінки чи інших органів. Однак деякі речовини є токсичними або виробляють метаболіти, які спричиняють ураження печінки рівномірним, залежним від дози способом. До того ж, більшість агентів утворюють досить токсичний побічний продукт і можуть викликати ураження печінки. Утворення токсичного метаболіту в гепатоциті призводитиме до прямого пошкодження клітини з порушенням внутрішньоклітинної функції або спричинятиме непряму дію через імуноопосередковане ушкодження мембрани. Гепатотоксичність – це ураження печінки, викликане впливом лікарських засобів. Печінкове ушкодження може бути класифіковане на гепатоцелюлярне, холестатичне та змішане, що характеризуються змінами в біохімічних показниках крові, зокрема підвищення активності аланінамінотрансферази та лужної фосфатази вище верхньої межі норми. Гепатотоксичність препарату має різноманітні прояви, практично відтворюючи всі неятрогенні захворювання печінки. У гуманній медицині медикаментозний гепатит є основною причиною печінкової недостатності, зокрема за передозування парацетамолом (близько 50 %). Ідіосинкратичний гепатит, який є непередбачуваним, також має частоту, подібну до частоти вірусного гепатиту. Понад 1200 препаратів зареєстровані як потенційні гепатотоксичні. Оцінка причинно-наслідкового зв’язку ґрунтується на хронологічних і клінічних критеріях і часто є важкою. Фітопрепарати стають все більшою причиною ураження печінки з великим клінічним поліморфізмом, як і класичні ліки. Відомо близько 50 рослин, які є гепатотоксичними. Хімічні продукти також викликають різні ураження печінки через різні шляхи експозиції: вдихання летких продуктів, проковтування забруднюючих продуктів, черезшкірне забруднення. Їхню роль особливо важко оцінити, оскільки вплив часто невідомий, періодичний або випадковий. Реакція печінки може виникнути через тривалий час після впливу, що ще більше ускладнює ідентифікацію. Можуть бути задіяні кілька десятків хімікатів. Отже, токсичні захворювання печінки часто розпізнають пізно, оскільки враховують гепатотоксичну дію як мінімальну або взагалі відсутню. Гепатотоксичність зникає на ранній стадії після припинення впливу токсиканта. Однак тяжка інтоксикація може призвести до некрозу печінки та загибелі організму без відповідного лікування.
Завантаження
Посилання
Arnold, A., Davis, A., Wismer, T., & Lee, J. A. (2021). Suspected hepatotoxicity secondary to trazodone therapy in a dog. Journal of Veterinary Emergency and Critical Care, 31(1), 112-116. https://doi.org/10.1111/vec.13028
Brown, S. J., & Desmond, P. V. (2002). Hepatotoxicity of antimicrobial agents. In Seminars in liver disease, 22(2), 157-168). https://doi.org/10.1055/s-2002-30103
Bunch, S. E. (1993). Hepatotoxicity associated with pharmacologic agents in dogs and cats. Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice, 23(3), 659-670. https://doi.org/10.1016/S0195-5616(93)50311-X
Carter, J., & Story, D. A. (2013). Veterinary and human anaesthesia: an overview of some parallels and contrasts. Anaesthesia and intensive care, 41(6), 710-718. https://doi.org/10.1177/0310057X1304100605
Chang, C. Y., & Schiano, T. D. (2007). Drug hepatotoxicity. Alimentary pharmacology & therapeutics, 25(10), 1135-1151.
Dayrell-Hart, B., Steinberg, S. A., VanWinkle, T. J., & Farnbach, G. C. (1991). Hepatotoxicity of phenobarbital in dogs: 18 cases (1985-1989). Journal of the American Veterinary Medical Association, 199(8), 1060-1066. https://doi.org/10.2460/javma.1991.199.08.1060
Floyd, J., Mirza, I., Sachs, B., & Perry, M. C. (2006, February). Hepatotoxicity of chemotherapy. In Seminars in oncology, 33(1), 50-67. https://doi.org/10.1053/j.seminoncol.2005.11.002
Gulati, K., Reshi, M. R., Rai, N., & Ray, A. (2018). Hepatotoxicity: Its mechanisms, experimental evaluation and protective strategies. Am J Pharmacol., 1(1), 1004.
Harkin, K. R., Cowan, L. A., Andrews, G. A., Basaraba, R. J., Fischer, J. R., DeBowes, L. J., ... & Kirk, C. A. (2000). Hepatotoxicity of stanozolol in cats. Journal of the American Veterinary Medical Association, 217(5), 681-684. https://doi.org/10.2460/javma.2000.217.681
Hunchak, V., Soltys, M., Gutyj, B., Hunchak, A., Vasiv, R., & Khariv, I. (2022). Dynamics of individual biochemical parameters of blood of intact white mice under the action of the drug “Vitosept”. Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences, 24(106), 34-42. https://doi.org/10.32718/nvlvet10606
Jaeschke, H., Gores, G. J., Cederbaum, A. I., Hinson, J. A., Pessayre, D., & Lemasters, J. J. (2002). Mechanisms of hepatotoxicity. Toxicological sciences, 65(2), 166-176.
King, P. D., & Perry, M. C. (2001). Hepatotoxicity of chemotherapy. The oncologist, 6(2), 162-176. https://doi.org/10.1634/theoncologist.6-2-162
Kristal, O., Rassnick, K. M., Gliatto, J. M., Northrup, N. C., Chretin, J. D., Morrison‐Collister, K., ... & Moore, A. S. (2004). Hepatotoxicity associated with CCNU (lomustine) chemotherapy in dogs. Journal of veterinary internal medicine, 18(1), 75-80. https://doi.org/10.1111/j.1939-1676.2004.tb00138.x
Lee, W. M. (1995). Drug-induced hepatotoxicity. New England Journal of Medicine, 333(17), 1118-1127. https://DOI:%2010.1056/NEJM199510263331706
Leitner, J. M., Graninger, W., & Thalhammer, F. (2010). Hepatotoxicity of antibacterials: pathomechanisms and clinical data. Infection, 38(1), 3-11. https://doi.org/10.1007/s15010-009-9179-z
Moseley, R. H. (2013). Hepatotoxicity of antimicrobials and antifungal agents. In Drug-induced liver disease (pp. 463-481). Academic Press. https://doi.org/10.1016/B978-0-12-387817-5.00026-1
Moulin, G., Cavalié, P., Pellanne, I., Chevance, A., Laval, A., Millemann, Y., ... & Chauvin, C. (2008). A comparison of antimicrobial usage in human and veterinary medicine in France from 1999 to 2005. Journal of Antimicrobial Chemotherapy, 62(3), 617-625. https://doi.org/10.1093/jac/dkn213
Nathwani, R. A., & Kaplowitz, N. (2006). Drug hepatotoxicity. Clinics in liver disease, 10(2), 207-217. https://doi.org/10.1016/j.cld.2006.05.009
Ozer, J., Ratner, M., Shaw, M., Bailey, W., & Schomaker, S. (2008). The current state of serum biomarkers of hepatotoxicity. Toxicology, 245(3), 194-205. https://doi.org/10.1016/j.tox.2007.11.021
Pandit, A., Sachdeva, T., & Bafna, P. (2012). Drug-induced hepatotoxicity: a review. Journal of Applied Pharmaceutical Science, (Issue), 233-243. https://DOI:%2010.7324/JAPS.2012.2541
Polson, J. E. (2007). Hepatotoxicity due to antibiotics. Clinics in liver disease, 11(3), 549-561. https://doi.org/10.1016/j.cld.2007.06.009
Reddy, K. R., & Schiff, E. R. (1995). Hepatotoxicity of antimicrobial, antifungal, and antiparasitic agents. Gastroenterology Clinics of North America, 24(4), 923-936. https://doi.org/10.1016/S0889-8553(21)00234-X
Singh, A., Bhat, T. K., & Sharma, O. P. (2011). Clinical biochemistry of hepatotoxicity. Journal of Toxicology: Clinical Toxicology, 4, 2161-0495. https://doi:10.4172/2161-0495.S4-001
Stickel, F., Patsenker, E., & Schuppan, D. (2005). Herbal hepatotoxicity. Journal of hepatology, 43(5), 901-910. https://doi.org/10.1016/j.jhep.2005.08.002
Thiim, M., & Friedman, L. S. (2003). Hepatotoxicity of antibiotics and antifungals. Clinics in liver disease, 7(2), 381-399. https://doi.org/10.1016/S1089-3261(03)00021-7
Vikulina, G. V., Koshevoy, V. I., Naumenko, S. V., & Radzikhovskyi, M. L. (2024). Plasma lipid profile and sex hormone levels in rabbits under paracetamol-induced oxidative stress. Ukrainian Journal of Veterinary and Agricultural Sciences, 7(1), 53–59. https://doi.org/10.32718/ujvas7-1.09
Yew, W. W., & Leung, C. C. (2006). Antituberculosis drugs and hepatotoxicity. Respirology, 11(6), 699-707. https://doi.org/10.1111/j.1440-1843.2006.00941.x
Вікуліна, Г. В., & Боровков, С. Б. (2017). Діагностичне значення деяких біохімічних індексів крові та сечі (оглядова інформація). Scientific Progress & Innovations, (3), 118-121.
Вікуліна, Г. В., & Уткіна Д. А, (2012). Біохімічні маркери синдрому холестазу у дрібних тварин (оглядова інформація). Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць ХДЗВА, 24(2), 115-120.
Вікуліна, Г. В., Боровков, С. Б., & Уткіна, Д. А. (2012). Біохімічні показники за різних форм холестазу у собак. Вісник Житомирського НАЕУ, 1(32), 295-300.
Галатюк, О. Є., Романишина, Т. О., & Лахман, А. Р. (2019). Патогенетичні аспекти лікування інфекційного гепатиту собак. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені СЗ Ґжицького, 21(94), 3-8. https://doi.org/10.32718/nvlvet9401
Гордієнко, А. Д., & Запорожець, А. Д. (2017). Гепатопротекторна дія ессенціалє за експериментального ураження печінки щурів тетрацикліном. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини, 34(2), 209-213.
Губергріц Н. Б., Бєляєва Н. В., Клочков О. Є., Лукашевич Г. М., Фоменко П. Г. Лікарські ураження печінки: від патогенезу до лікування [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://worldmedicine.ua/likarski-urazhennya-pechinky-vid-patogenezu-do-likuvannya (остання дата звернення 19.03.2024)
Гудима, Т. М. (2015). Вплив гепатопротекторів на функціональний стан печінки за жирової гепатодистрофії собак. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини, 30(2), 18-23.
Дьомшина О. О. (2020). Гепатотоксичність лікарських препаратів [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/368242623_GEPATOTOKSICNIST_LIKARSKIH_PREPARATIV (остання дата звернення 19.03.2024).
Карташов, М. І., Тимошенко, О. П., Кібкало, Д. В., Боровков, С. Б., Вікуліна, Г. В., Морозенко, Д. В., Вовкотруб, Н. В., Пасічник, В. А., Іванникова, С. В., & Леонтьєва, Ф. С. (2010). Ветеринарна клінічна біохімія. Харків: Еспада, 400.
Корнієнко, В. І., Пономаренко, О. В., Ладогубець, О. В., Гаркуша, І. В., & Дученко, К. А. (2020). Загальна токсикологія [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://repo.btu.kharkov.ua/handle/123456789/7986 (остання дата звернення 19.03.2024).
Коцюмбас, І. Я. (Ред.). (2005). Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів. Львів: Тріада плюс. 360 с.
Кушнір, І. Е. (2020). Медикаментозне ураження печінки: епідеміологія, клінічні прояви, діагностичні критерії та принципи лікування. Здоров’я України. «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія, 1(55), 10-12.
Мальцева, А. А., & Духницький, В. Б. (2017). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у ветеринарній медицині. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Ветеринарна медицина, якість і безпека продукції тваринництва, (273), 140-146.
Морозов, М. Г. (2015). Поширення, клінічні ознаки та ефективність методів лікування судинного кератиту у собак. Аграрний вісник Причорномор’я, 77, 62-68.
Музика, В. П., & Лісова, Н. Е. (2014). Показники імунофізіологічного статусу свиней за впливу антимікробних препаратів фловет та флорікол. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Ветеринарна медицина, (6), 176-180.
Недашківський, С. М., Галушко, О. А., Дзюба, Д. О., & Крилов, С. В. (2018). Медикаментозно-зумовлені ураження печінки–проблема, що маскується під різними діагнозами. Здоров’я України, 21, 34-7.
Нестерчук, Л. І., Пуль-Лузан, В. В., & Ярних, Т. Г. (2022). Відмінності ветеринарних та медичних (гуманних) препаратів, 127. [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dspace.nuph.edu.ua/bitstream/123456789/29019/1/127.pdf (дата звернення: 19.03.2024).
Новікова, В. Ю. (2022). Особливості діагностики гепатодистрофії у собак за лабораторними показниками в умовах науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів агропромислового комплексу Дніпровського державного аграрно-економічного університету [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dspace.dsau.dp.ua/handle/123456789/6571 (дата останнього звернення 14.04.2024).
Скрипник, І. М. Захист печінки від токсичного впливу лікарських засобів, фітопрепаратів, дієтичних добавок [електронний ресурс]. – Режим доступу: https://health-ua.com/multimedia/userfiles/files/2019/Gastro_4_2019/Gastro_4_2019_str_7.pdf (остання дата звернення 19.03.2024).
Стефанов, О. В. (Ред.). (2001). Доклінічні дослідження лікарських засобів. Київ: Авіцена. 527 с.
Тішин, О. Л, Шкодяк, Н. В, Висоцька, Т. М, & Шкумбатюк, О. Й. (2012). Динаміка активності амінотрансфераз та лужної фосфатази в тканині печінки білих щурів за тривалого введення препарату Клозаверм-А. Науковий вісник ветеринарної медицини, 9(92), 170.
Тодосійчук, Т. С., Іздебська, Т. І., Громико, О. М., & Федоренко, В. О. (2011). Сучасний стан і перспективи біотехнологічного виробництва антибіотиків. Біологічні Студії/Studia Biologica, 5(1), 159-172.
Філінська, О. М., Харчук, І. В., Яблонська, С. В., Карпезо, Н. О., Линчак, О. В., Зінов’єва, М. Л., Сластья, Є. А., Рибальченко, Т. В., & Жмінько, П. Г. (2010). Порівняльна характеристика біохімічних показників крові, сечі та морфо-функціонального стану внутрішніх органів самців та самок щурів за субхронічної дії 7-гідроксикумарину. Современные проблемы токсикологии, 4, 14-18.
Харів, М. І., Гутий, Б. В., Віщур, О. І., & Соловодзінська, І. Є. (2016). Функціональний стан печінки у щурів за умов оксидаційного стресу та дії ліпосомального препарату. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія, (2), 76-84.
Чорна, І. В., & Висоцький, І. Ю. (2013). Клінічна ензимологія. Ензимодіагностика, 243.
Переглядів анотації: 1 Завантажень PDF: 1
