Ветеринарія, технології тваринництва та природокористування

Генотипові та паратипові детермінанти життєздатності й продуктивності свиней

2025-03-03T18:22:10+00:00

У роботі показані результати схрещування свиноматок великої білої породи з помісними кнурами-плідниками, які створені за з’єднанням порід велика біла, ландрас і дюрок. Досліджували ефект гетерозису за відтворювальними властивостями свиноматок за умов схрещування, а також рис, розвиток і відмінювальні особливості помісних підсвинків різних поєднань. Експериментально підтверджено ефективність промислового збагачення свиноматок великої білої породи з кнурами різноваріантних поєднань. Найвищий ефект гетерозису проявляється за ознаками крупноплідності, показниками абсолютного росту підсвинків. Кращим поєднанням були генотипи свиней ♀ В.Б. × ♂ (В.Б.× Д), ♀ В.Б. × ♂( ½ В.Б. + ½ Д × Л). Зазначено, що порода свиней дюрок при створенні помісних кнурів-плідників є найбільш ефективною на прояв сили гетерозу. Одночасно вивчали доцільність та ефективність застосування біологічно активної речовини бетаїну в роках свиней. Встановлено позитивний вплив бетаїни на показники росту й розвитку. Підсвинки краще розвивалися, мали більш високі абсолютні прирости, покращувала їх збереженість за час вирощування та відгодівлі.

Отримані результати дають підстави зазначити, що створення та використання помісних кнурів-плідників на базі великої білої, ландрас і порід у системах промислового схрещування є результативним, біологічно та економічно обґрунтованим методом розведення; найвищий ефект гетерозулено за ознаками крупноплідності та показниками абсолютного росту при вирощуванні й відгодівлі.

Процедура обробки цифрового зображення для дистанційної реєстрації кількості Daphnia sp. у водоймі

2025-03-03T18:22:11+00:00

Наведено науково-технічний підхід до розробки ескізного варіанту процедури дистанційної реєстрації наявності на певній ділянці водоймища значної кількості фільтраторів зоопланктону шляхом комп'ютерної обробки цифрового фото цієї ділянки. Йдеться про процедуру, що включає приманювання зоопланктону білим світлом. Поданий підхід передбачає побудову шляхом комп'ютерного аналізу відповідних цифрових фото, таблиць кореляцій значень компонентів RGB-моделі цифрових фото ділянки фітобентосу до і після приманювання зоопланктону світловим променем. Після цього здійснюється знаходження системних колориметричних параметрів, які можуть бути використані в процедурі дистанційної реєстрації наявності на певній ділянці водоймища значної кількості фільтраторів зоопланктону. Йдеться про знаходження системних колориметричних параметрів, що відображають закономірності розвитку маргалефової моделі сукцесії. Шляхом порівняльного аналізу таблиць кореляцій значень компонентів RGB-моделі цифрових фото, зроблених до і після приманювання білим світлом зоопланктонного організму – Daphnia pulex. Робота виконана на матеріалі цифрових фоторезультатів акваріумних експериментів в умовах, що імітують зйомку з дрону, що завис на висоті 1-2 м над поверхнею води.

Результати є новими з точки зору екології водних екосистем, оскільки вони забезпечують формалізований опис змін у системних колориметричних параметрах моделі видового різноманіття Маргалефа. Ці зміни пояснюються впливом забарвлення на системні параметри в специфічній водній екосистемі природних фільтраторів, яким є зоопланктон. Прикладне значення цих результатів полягає у визначенні системних колориметричних параметрів, які можуть бути використані в процедурах дистанційної реєстрації для виявлення екологічної та біологічної присутності зоопланктону в певних областях водойми. Це важливо для очищення води від бактеріальних суспензій і для створення природного джерела їжі для молоді риб.

Ветеринарна трансфузіологія в історичному контексті

2025-03-03T18:22:11+00:00

Сучасна ветеринарна трансфузіологія є критично важливим напрямом лікування та підтримки життя тварин, що розширює можливості надання якісної медичної допомоги. Особливо це актуально для службових тварин, що працюють у зонах бойових дій або надзвичайних ситуацій, де потреба у негайному переливанні крові може бути життєво необхідною. Дослідження розвитку цієї галузі демонструє, що розширення наукових знань і технологій суттєво вдосконалило методи переливання крові у ветеринарії, що підвищує шанси на виживання пацієнтів. Робота має на меті простежити еволюцію методів переливання крові від ранніх експериментів XVII ст. до сучасних методик, розкрити значення груп крові у зниженні ризиків несумісності, оцінити роль компонентної терапії та кріоконсервування для збереження донорської крові. Дослідження продемонструвало, що історичний розвиток трансфузійної практики у ветеринарії став основою для створення сучасних методів, які значно підвищують ефективність лікування та безпеку для тварин. Впровадження визначення груп крові та компонентної терапії дозволило зменшити ризики несумісності, що було досягнуто завдяки накопиченим науковим знанням та численним експериментам. Кріоконсервування донорської крові стало особливо важливим кроком, дозволяючи створювати резерви для невідкладної допомоги, що є життєво необхідним у ветеринарній практиці. Завдяки цьому сьогодні ветеринарна медицина має можливість ефективно використовувати компоненти донорської крові, забезпечуючи більш надійну та швидку допомогу у випадках крововтрати та інших критичних станів. Історичний огляд розвитку трансфузійної ветеринарії підкреслює важливість подальших досліджень у цій галузі. Це необхідно для вдосконалення методів збереження крові, зниження ризиків інфекцій та забезпечення доступності донорської крові у випадках невідкладної допомоги. Отримані результати є цінним внеском у розвиток високих стандартів безпеки та ефективності в лікуванні тварин.

Використання гідроколоїдної пов’язки в лікуванні ран на ділянках із дефіцитом шкіри (клінічний випадок)

2025-03-03T18:22:11+00:00

Процес загоєння та лікування ран, особливо тих, які тривалий час не загоюються, вимагає постійної уваги ветеринарних спеціалістів. У нашому випадку складність лікування ран була пов’язана з дефіцитом тканин, яких було недостатньо для її закриття. Наявність знань про перебіг ранового процесу з урахуванням особливостей кожного пацієнта допомагає створити коректний алгоритм лікування ран, метою якого є відновлення дефекту і гомеостазу.

Лікування ран залежить від багатьох факторів, таких як її тип, розмір, тривалість ранового процесу, загальний стан тварини, умови навколишнього середовища, наявність і характер комплексу лікувальних засобів. Спектр лікувальних та профілактичних заходів і медикаментів досить широкий.

Собака породи хаскі, кобель, вік три роки, живою масою 27 кг утримувався в приватному секторі на подвір’ї господарів у м. Дергачі Харківської обл. Тварину годували субпродуктами яловичими та кашами (пшенична, рисова та вівсяна) в рівних частинах. У собаки була рана в дистальному відділі лівої тазової кінцівки, що тривалий час не загоювалася. Зі слів власника рана виникла внаслідок тривалого залежування після перенесеного бабезіозу. На первинному прийомі було встановлено: рана глибока, сухожилки та кістки фаланг пальців оголені, грануляції відсутні, краї рани рівні, кровотеча відсутня; собака не спирається на кінцівку.

Гідроколоїдна пов’язка застосовувалася таким чином: після ретельно видаленого шерстного покрову навколо рани проводилася її хірургічна обробка перекисом водню з подальшим підсушуванням серветками. Після цього наклеювали пов’язку з попереднім її моделюванням підрізанням та вирізанням залишків для того, щоби вона щільно прилягала до контурів рани і виходила за її межі не менш, ніж 1 см. Для додаткової фіксації використовували лейкопластир. Пов’язку міняли через п’ять діб, загалом за час лікування перев’язки робили п’ять разів.

Вплив пропіонату кальцію на структурні показники лімфатичних вузлів щурів, що отримували високожирову дієту

2025-03-03T18:22:12+00:00

Пропіонат кальцію – органічна сполука, яка є дозволеною харчовою добавкою, що використовується в харчовій промисловості як консервант для продовження терміну використання продуктів. Її також додають у сухі корми для домашніх тварин з метою боротьби з гнильними і цвілевими процесами. Як добавка до раціону, пропіонат кальцію значно послаблює серцеву гіпертрофію, фіброз, судинну дисфункцію та гіпертензію, підвищує витрати енергії в стані спокою, сприяючи окисленню ліпідів і відіграє важливу роль у послабленні харчової поведінки, знижує рівень загального холестерину в крові та зменшує його всмоктування в кишечнику. В експерименті досліджували вплив пропіонату кальцію різної концентрації, введеного до високожирового раціону дослідних тварин, на зміни абсолютної маси, кількісних та якісних показників тканинних компонентів соматичних і вісцеральних лімфатичних вузлів. Для досліджень було сформовано чотири групи з безпородних статевозрілих щурів-самців. Впродовж 20 днів експерименту тварини контрольної групи споживали лише високожировий раціон, тварини дослідних груп додатково до нього отримували різну кількість пропіонату кальцію: 1–0,5 %, 2–1,0 %, 3–2,0 %. Визначали кількісне співвідношення та якісну характеристику стромальних і паренхіматозних тканинних компонентів підколінного та навколоободового лімфатичних вузлів. Морфологічні дослідження підтверджують ефективність використання пропіонату кальцію з метою корекції високожирової дієти. У лімфатичних вузлах лабораторних щурів, які отримували високожировий раціон, виявляли потовщення капсули і трабекул, збільшення кількості жирової тканини, потовщення і деформацію стінок кровоносних судин та їх надмірне кровонаповнення, деградацію та часткову деструкцію одиниць глибокої кори, розширення мозкових синусів, за рахунок чого зростав об’єм мозкової речовини, що більше проявлялося у вісцеральних лімфатичних вузлах. При споживанні раціону з додаванням 2,0 % пропіонату кальцію абсолютна маса лімфатичних вузлів піддослідних тварин була найбільшою, особливо навколоободового лімфатичного вузла. У лімфатичних вузлах відбувалося збільшення кількості паренхіми, зменшення – строми. Змінювалося співвідношення структурно-функціональних зон паренхіми, що проявлялося зменшенням об’єму інтерфолікулярної зони та збільшенням – одиниць глибокої кори. Змінювалася також гістологічна структура: стоншувалася капсула і трабекули, зменшувалася кількість жирової тканини, кровоносні судини ставали помірно кровонаповнені, стінка артерій не потовщені, відбувалося звуження мозкових синусів та розростання одиниць глибокої кори.

Гістологічні особливості залозистої частини шлунку хвилястого папужки (Melopsittacus undulatus) різного віку

2025-03-03T18:22:12+00:00

Захворювання шлунку папуг, які є одними з найбільш відомих птахів-компаньйонів, є поширеними, однак, інформація стосовно особливостей його мікроскопічної будови є недостатньою і іноді суперечливою. У той же час, розуміння його морфофункціональних особливостей є необхідною умовою для розробки раціонів їх годівлі, а також методів профілактики і лікування хвороб апарату травлення. Визначали особливості мікроскопічної будови, а також вікові параметри морфометричних показників залозистого відділу (передшлунку) шлунку хвилястого папужки (Melopsittacus undulatus) 9 вікових груп: 1-, 3-, 7-, 14-, 21-добового, 1-, 2- і 6-місячного і 1-річного віку. Гістологічні препарати виготовляли з поперечного зрізу середньої ділянки органу, які були забарвлені гематоксиліном і еозином, а також за Маллорі. Стінка передшлунку шлунку складалась з чотирьох оболонок: слизової, підслизової, м’язової і серозної. В складі слизової оболонки виявляли поверхневі залози, що представляли собою ворсинки – пальцеподібної форми випини власної пластинки, вкритої одношаровим призматичним епітелієм. У складі підслизової основи розташовані глибокі залози, що були представлені тісно укладеними часточками у формі широкого конусу, що складались з трубкоподібних секреторних відділів, що радіально сходились до центральної вивідної протоки, яка відкривалась на верхівці сосочків. М’язової пластинки слизової оболонки нами не встановлено. М’язова оболонка складалась з двох шарів, утворених непосмугованою м’язовою тканиною: внутрішнього широкого циркулярного і зовнішнього вузького поздовжнього, між якими виявляли міентеральні нервові вузли. Більшість морфометричних показників мікроструктур передшлунку шлунку хвилястого папужки: товщина слизової оболонки, висота і ширина часточок, ширина їх трубок і висота їх епітелію збільшувались з 1-добового переважно до 1-місячного віку, надалі були меншими. У той же час, кількість часточок глибоких залоз на поперечних зрізах шлунку з віком не змінювалась. Натомість, товщина м’язової оболонки збільшувалась з 1-добового до 1-річного віку. Інтенсивне збільшення показників поверхневих і глибоких залоз залозистої частини шлунку вказує на його високу функціональну активність саме під час активного росту і розвитку хвилястих папужок.

Патологоанатомічні зміни у лебедя-шипуна (Cygnus olor) за фатального поєднання подагри та інфікування Erysipelotrix rhusiopathiae

2025-03-03T18:22:12+00:00

Наведені результати патологоанатомічного розтину та дослідження механізму смерті лебедя-шипуна, який загинув від поєднання подагри та інфікування Erysipelothrix rhusiopathiae. Лебідь був виведений і вирощений в неволі; в раціоні його годівлі використовували комбікорми для свійської птиці, періодично – м'ясний фарш. Лебідь загинув за умов критичного переохолодження, пов’язаного із зниженням температури та високою вологістю повітря. За півтора місяці до загибелі у лебедя спостерігали ознаки гіподинамії, загальної слабкості, відмови від корму, гіпотермії. Подагру у лебедя діагностували посмертно. Під час автопсії на вісцеральних серозних оболонках та капсулі органів були виявлені урати в вигляді кристалічних крейдоподібних відкладень. Найбільші відкладення уратів були на повітряносних мішках, капсулі печінки та перикарді. Важливі для механізму смерті лебедя патології діагностували в міокарді (ознаки бурої атрофії), на клапанах серця (уратні відкладення у вигляді масивних потовщень, що класифіковані, як кристалічний вальвуліт) та в екстраклапанних ділянках ендокарда (склеротичні зміни). У правому шлуночку серця лебедя виявлено масивні тромби. У магістральних кровоносних судинах та їх вісцеральних гілках класифіковані тотальні дилатаційні зміни, зокрема, спричинені холодом. У печінці виявлені ознаки венозного застою, геморагії, розриви капсули із субкапсулярними гематомами. У лебедя спостерігали ознаки ціанозу, загальної кахексії, дегідратації. За тяжкістю уражень та їх значенням у механізмі смерті лебедя домінувала серцево-судинна патологія. У генезисі подагри в загиблого лебедя ключову роль зіграли дієтичні фактори (багаті на протеїни корми) та гіподинамія. За результатами генетико-молекулярного дослідження зразків печінки та селезінки лебедя виявлено Erysipelothrix rhusiopathiae.

Епізоотологічний моніторинг за кишкових нематодозів коней кінно-спортивного комплексу ДБТУ

2025-03-03T18:22:13+00:00

Щоквартальні протипаразитарні обробки в конярстві є невід’ємною частиною заходів щодо збереження здоров’я однокопитних. Фармацевтичний ринок налічує достатню кількість препаратів широкого спектру з антгельмінтною дією, але при їх застосуванні слід дотримуватись ротації. Збільшення проміжків між дегельмінтизаціями призводить до забруднення довкілля інвазійними елементами гельмінтів, і, як наслідок – різкого зростання показників інвазованості серед коней. Впливають на поширення гельмінтозів серед коней стрес-фактори і часте переміщення тварин, у тому числі й перевезення у безпечні регіони під час воєнного стану.

Мета роботи ‒ визначити значення моніторингу епізоотологічної ситуації щодо поширення кишкових нематодозів серед коней у профілактиці гельмінтозів. Дослідження коней Кінно-спортивного комплексу Державного біотехнологічного університету (Харківська область) здійснювали щорічно під час весняної диспансеризації з 2021 по 2024 рр. (у 2022 р. коні перебували в евакуації). За час моніторингу відібрано 117 проб фекалій від коней. Спеціальні дослідження проводили за стандартизованим флотаційним методом з визначенням інтенсивності та екстенсивності інвазій.

У 2022–2024 рр. відбувались зміни кількісного складу коней. За результатами травневого копроскопічного дослідження коней (n=32) у 2021 р. у 11-ти виявлено стронгілідози шлунково-кишкового тракту. Найбільше інвазованих тварин виявилось серед тих, що не досягли 10-ти річного віку (50 %), серед тварин 11–20 річного віку – лише 10 %, а серед коней старше 21 року екстенсивність інвазій (ЕІ) склала 37,5 %. У жовтні 2021 р. (позапланове дослідження) у 13-ти коней (із 32) виявлено стронгілідози шлунково-кишкового тракту (ЕІ=40,6 %). Найбільше інвазованих тварин виявилось знову серед тих, що не досягли 10-ти річного віку (57,1 %), серед тварин 11–20 річного віку інвазованими виявилось 10 %, а серед коней старше 21 року ЕІ зросла до 50 %. За результатами травневого копроскопічного дослідження коней (n=25) у 2023 р. стронгілідози шлунково-кишкового тракту виявлено лише у 6-ти коней (ЕІ=24,0 %). Найбільше інвазованих тварин виявилось серед тих, що не досягли 10-ти річного віку (38,5 %), серед тварин 11–20 річного віку інвазованих не виявлено, а серед коней старше 21 року ЕІ знизилась до 33,3 %. У 2-ох річного лошати діагностовано змішану параскарозно-стронгілідозну інвазію. У квітні 2024 р. при копроскопічному дослідженні стронгілідози шлунково-кишкового тракту виявлено у 6-ти коней (ЕІ=21,4 %) із 28. Найбільше інвазованих тварин виявилось серед тих, що не досягли 10-ти річного віку (37,3 %), серед тварин 11–20 річного віку інвазованих виявлено 21,4 %, у фекаліях коней старших 21 року яєць нематод не було виявлено. На стронгілідози шлунково-кишкового тракту однаково часто хворіли як самки, так і самці: серед самок інвазію виявляли 19 разів, а серед самців – 17.

Ефективність лікування корів у разі порушення метаболізму

2025-03-03T18:22:13+00:00

У транзитний період молочних корів часто констатують метаболічні розлади, які, в свою чергу, є причиною вторинних захворювань. Порушення обміну речовин тварин вказує на порушення механізмів адаптації до умов утримання і годівлі, дисбалансу гомеостазу організму в цілому. Найбільш поширеними захворюваннями корів транзитного періоду є кетоз, остеодистрофія, ацидоз, алкалоз, зміщення сичуга, які перебігають, в основному, у вигляді поліморбідної патології. Дослід, метою якого було визначення терапевтичної ефективності препаратів Вітазал і Ціанофор, містив низку загальних і спеціальних методів дослідження: аналіз годівлі корів, умов їх утримання, визначення причин виникнення захворювання, а також клінічні і лабораторні. З метою відновлення порушеного метаболізму корів до та після отелення на тлі корекції раціонів за поживними речовинами та обмінною енергією, доцільним було своєчасне застосування комплексних ветеринарних препаратів, діючими речовинами яких є бутафосфан і ціанокобаламін. Вітчизняними препаратами, що позитивно впливають на обмін речовин та стимулюють імунний статус організму корів і містять такі діючі речовини, є Вітазал і Ціанофор, які рекомендовано до застосування в комплексній терапії. Як свідчать результати дослідження, використання даних препаратів на тлі корекції раціону і застосування кормової добавки DairySafe (Німеччина, JOSERA) а також вітамінного препарату Форвіт, що містить розчин вітамінів A, D, E і F поліпшило клінічні показники, підвищило загальний тонус організму, нормалізувало морфологічні та біохімічні показники крові, а саме кількість еритроцитів та лейкоцитів, загального білка, фосфорно-кальцієве співвідношення, показник лужного резерву, активність трансаміназ, зменшило вміст кетонових тіл. Виявлено, що застосування досліджуваних препаратів зменшили прояви інтоксикації та відновили фізіологічний стан корів. Упровадження в клінічну ветеринарну практику лікарських засобів вітазал і ціанофор розширить перелік препаратів даної групи, що дасть можливість лікарям ветеринарної медицини застосовувати їх в складі комплексної терапії та профілактики порушення обміну речовин у корів.

Дослідження клітинних механізмів неспецифічного імунітету в новонароджених телят за гіпотрофії

2025-03-03T18:22:14+00:00

Метою дослідження було визначення стану клітинних механізмів неспецифічного імунітету в телят-гіпотрофіків. Матеріалом досліджень були показники крові новонароджених телят з ознаками гіпотрофії (дослідна група) і фізіологічно розвинених телят (контрольна група). Дослідження виконували за уніфікованими гематологічними, імунологічними та цитохімічними методиками. Гіпотрофію діагностували за клінічними і морфологічними ознаками. Визначали морфологічні показники крові, фагоцитарну реакцію нейтрофільних лейкоцитів, їх мієлопероксидазу, катіонні білки та їх загальну бактерицидність (НСТ-тест). Одержані показники у телят за гіпотрофії порівнювали з такими здорових телят.

За результатами досліджень встановлено, що кров телят-гіпотрофіків характеризувалась достовірно меншим вмістом паличкоядерних нейтрофілів на 1 добу – на 27,7 %; 3 добу – на 31,2 %; на 6 – на 22,0 % і 9 – на 25,6 %, а також сегментоядерних нейтрофілів, на 1 добу – на 26,1 % і на 6 добу – на 69,6 %. Також достовірно меншою була і кількість фагоцитуючих нейтрофілів: на 1 добу – на 55,7 %; 3 добу – на 58,2 %; 6 добу – на 66,2 %; на 9 добу – на 67,5 % і на 12 добу – на 40,3 %. Максимальне зниження (на 40 % (р<0,05)) активності мієлопероксидази у гіпотрофіків встановлено на 3 добу. Уміст катіонних білків в нейтрофільних лейкоцитах крові телят обох груп був меншим за нормативи, а у гіпотрофіків меншим (р<0,05) за контроль, відповідно, на 6 добу – на 33,3 %; на 9 добу – на 57,1 % і на 12 добу – на 40 %. Показники нестимульованого НСТ-тесту були вірогідно меншими (р<0,05) на 6 добу – на 35,9 % і на 9 добу – на 24,3 %. Мінімальне значення цього показника встановлено на 6 добу, який становив 7,3±0,5 од., а на 12 добу він перевищував відповідне значення тварин контрольної групи на 30,9 % (р<0,05). Порівняно з контролем, показники стимульованого НСТ-тесту у телят-гіпотрофіків були достовірно меншими на 3 добу – на 34,7 %; на 6 добу – на 48,1 5; на 9 добу – на 49,8 5 і на 12 добу – на 36 %. На підставі виконаних досліджень зроблено висновок про низьку базисну ферментативну активність нейтрофільних лейкоцитів та недостатність резервів їх стимуляції, що характеризують стан неспецифічної резистентності телят-гіпотрофіків.

Діагностика холангіогепатиту в домашніх котів

2025-03-03T18:22:14+00:00

Холангіогепатит у котів часто зустрічається в клінічній практиці в усьому світі. Діагностика та лікування котів із цим захворюванням утруднена через неоднозначність клінічних ознак, результатів діагностичних досліджень та спільність із супутніми захворюваннями. Метою роботи було провести клініко-лабораторне дослідження котів за холангіогепатиту та встановити зміни гематологічних та біохімічних показників, характерні для цього захворювання. Було досліджено 10 котів, хворих на холангіогепатит, віком від 4 до 7 років, безпородних. В якості контрольної групи використовували клінічно здорових котів (n=10). Ультразвукове дослідження печінки проводили за допомогою апарату Mindray DP-50Vet з мікроконвексним датчиком. У крові визначали кількість еритроцитів та лейкоцитів, гемоглобіну та гематокрит – за допомогою гематологічного аналізатору Mindray BS-20Vet 3-DIFF, біохімічний аналіз крові – за допомогою біохімічного аналізатору Mindray BS-30Vet. Було встановлено збільшення розмірів печінки, дифузне підвищення ехогенності її паренхіми, неоднорідність структури органу, потовщення та ущільнення жовчних протоків. Зміни еритроцитопоезу в котів за холангіогепатиту проявляються розвитком анемічного синдрому, лейкоцитопоезу – нейтрофільним лейкоцитозом з простим зрушенням ядра нейтрофілів вліво та відносною лімфоцитопенією. Зменшення вмісту альбуміну в крові котів за холангіогепатиту свідчить про зниження його синтезу в печінці, що є проявом гепатодепресивного синдрому. Збільшення активності АлАТ та АсАТ у крові хворих котів вказує на розвиток цитолітичного синдрому, активності ГГТП та лужної фосфатази – холестатичного синдрому. Підвищення вмісту в крові холестеролу можна пояснити розвитком у тварин холестазу.

Ефективність сухого гіпоалергенного беззернового корму nature's protection superior care за целіакії в собак

2025-03-03T18:22:14+00:00

Целіакія (глютенова ентеропатія) у собак є генетично детермінованим імуноопосередкованим захворюванням, що виникає внаслідок непереносимості глютену – білкової частини злакових культур (пшениці, ячменю і жита), яка залишається у борошні після видалення крохмалю. Дана суміш білків відрізняється розчинністю і здатністю екстрагуватися. Зазвичай, пшеничний глютен у кормах для собак добре засвоюється, але має низьку поживну цінність через низький вміст лізину, він є придатним інгредієнтом для корму для собак, але не являється необхідним. Основними породами собак, які вважаються більш сприйнятливими до целіакії, характерним синдромом якої являється мальабсорбція, є ірландські сетери, тер՚єри, шнауцери та кокер-спанієлі. Ризик розвитку захворювання зберігається у собак будь-якого віку.

З метою діагностики захворювань з клінічними ознаками синдрому мальабсорбції, рекомендовано комплексне обстеження тварини, включаючи проведення аналізу крові, біопсії кишечника та інших спеціальних досліджень Терапія тварин за целіакії повинна включати введення антимікробних, ферментних, пробіотичних та, за необхідності, глюкортикостероїдних засобів на тлі прижиттєвого застосування аглютенової дієти. Превентивними заходами прогресування целіакії з синдромом мальабсорбції та розвитку тяжких незворотних ускладнень, включаючи Т-клітинну лімфому та інші види злоякісних новоутворень є своєчасне виявлення захворювання та призначення аглютенової дієти. Одним із гіпоалергенних безглютенових кормів супер преміум класу з легкозасвоюваним білком та Омега-3 жирними кислотами з сировини найвищої якості, розроблений для собак із чутливою травною системою є корм Nature's Protection Superior Care (Литва).

Вплив жирового гепатозу свиней на показники якості продуктів забою

2025-03-03T18:22:14+00:00

У статті наведено результати досліджень щодо впливу жирового гепатозу свиней на якісні показники продуктів забою. Жировий гепатоз є однією з найпоширеніших патологій печінки у свиней, що характеризується порушенням її функції та може суттєво впливати на якість м'яса та інших продуктів, отриманих від тварин, які мають це захворювання. Це захворювання призводить до накопичення жирів в органі, а в окремих випадках – до його дистрофії. Вплив жирового гепатозу на органолептичні та біохімічні властивості м'яса свиней є багатогранним і складним. У статті вивчаються зміни у кольорі, текстурі та смакових характеристиках м'яса свиней з жировим гепатозом, а також показники його хімічного складу, зокрема вміст білків, жирів, вологи. Накопичення жирів у печінці знижує засвоюваність організмом деяких нутрієнтів, що може впливати на поживну цінність м'яса. Метою дослідження було визначення змін у фізико-хімічних характеристиках м'яса, таких як вміст жиру, білка, вологи, а також органолептичні властивості (смак, запах, текстура). За результатами досліджень було встановлено, що при наявності гепатозу у свиней спостерігається зниження загальної якості м'яса. Дослідження підтверджує необхідність комплексного підходу до оцінки стану здоров'я свиней та вдосконалення методів контролю якості м'яса на всіх етапах виробничого процесу. Рекомендовано враховувати наявність жирового гепатозу при оцінці якості свинини та розробці стандартів для забезпечення безпеки харчової продукції.

Терапевтична ефективність різних схем за асоційованої форми мікозу собак

2025-03-03T18:22:15+00:00

Грибкові інфекції є досить поширеними серед собак, а розвиток генералізованої форми захворювання спричиняє тяжкі вторинні інфекції. На сьогодні в Україні більшість собак є компаньйонами, що постійно перебувають з власником, тому в окремих випадках від хворих тварин на маласезіоз і альтернаріоз захворювання поширюється і на господарів, спричиняючи розвиток алергічних станів шкіри і респіраторної системи. Метою роботи було розробити ефективну схему терапії за мікозу собак в асоційованій формі. Для цього складено дві схеми терапії, що передбачають комплексне застосування етіотропних, симптоматичних і патогенетичних лікарських засобів. Об’єктом дослідження були 38 собак з підтвердженим діагнозом на альтернаріоз і маласезіоз в дисемінованій формі. Тварин з клінічними ознаками дерматиту, що надходили в клініку, досліджували цитологічним і культуральним методом для ідентифікації збудника захворювання і встановлення остаточного діагнозу. Надалі за принципом аналогів сформовано дві групи хворих тварин, і для кожної застосовувалась своя схема терапії. Більш успішною була друга схема: 1) використанням етіотропних засобів у вигляді шампуню Vetbio Dr.Pets з хлоргексидином і кетоконазолом кожні три дні, спрею СкінГард щодня двічі на день; 2) Апоквель для зняття симптомів свербіжу протягом першого тижня терапії; 3) протизапального біорегуляційного препарату Траумель; 4) збалансованого дієтичного харчування кормом Specific CDD-HY; 5) усунення механічних подразників уникненням прогулянок по запиленим місцям і траві та дотримання гігієни шляхом ретельного миття і висушування лап після вулиці. Успішною терапією і одужанням вважали зникнення клінічних ознак дерматиту та негативні повторне культуральне і цитологічне дослідження. Свербіж у тварин не повертався після припинення застосування Апоквелю, а повне одужання наставало через 3 тижні.