TY - JOUR AU - O. Moroz AU - L. Kornienko AU - V. Ukhovskyi AU - M. Karpulenko PY - 2021/05/25 Y2 - 2024/03/29 TI - Герпесвірусний маміліт великої рогатої худоби JF - Ветеринарія, технології тваринництва та природокористування JA - journal VL - 0 IS - 7 SE - Статті DO - 10.31890/vttp.2021.07.14 UR - http://ojs.hdzva.edu.ua/index.php/journal/article/view/279 AB - Герпесвірусний маміліт великої рогатої худоби – вірусне захворювання, що характеризується везикулярними, ерозивними та некротичними ураженнями шкіри сосків та вимені. В даний час існує дві форми цієї хвороби PSLD (псевдо-бугорчата шкірна хвороба) та BHM (герпетичний маміліт великої рогатої худоби). Перше повідомлення про ізоляцію герпесвірусу від великої рогатої худоби, хворої на дерматит (штам Allerton), датується 1957 роком, коли в Південній Африці спостерігали захворювання серед корів нодулярним дерматитом з виразковим ушкодженням шкіри дійок вимені. Пізніше, в 60-х роках минулого сторіччя, з’явилися повідомлення про випадки виразкового маміліту вірусної етіології серед корів у Болгарії, Австралії та в країнах Південної Африки – Руанді і Танзанії. В усіх випадках герпесвірусного маміліту, збудника захворювання було ідентифіковано як герпесвірус 2-го серотипу. Герпесвірусну етіологію захворювання було лабораторно підтверджено також в Нідерландах, Швейцарії, Ірландії, Німеччині та Чехії.В Україні перше повідомлення про герпесвірусний маміліт ВРХ (виразковий маміліт корів) з’явилося тільки в 2003 році, хоча про захворювання з подібними клінічними ознаками було відомо і раніше.Зараження молочної худоби може суттєво вплинути на молочну продуктивність (зменшення приблизно на 20%), хронічні мастити, що виникають при цій хворобі, призводять до скорочення кількості продуктивних тварин. Природна інфекція викликана BoHV-2 реєструється переважно у телиць та корів першої лактації. Отелення може бути фактором реактивації вірусу. Природний механізм передачі вірусу BoHV-2 до кінця не вивчений. Більшість людей говорять про механічну передачу через доїльні апарати, через обслуговуючий персонал, через укуси мух Stomoxys calcitrans. Неушкоджена шкіра сосків стійка до проникнення вірусу, що ще раз доводить, що будь-якій травмі сосків передує інфекція. Серологічні дослідження показують, що вірус поширений серед тваринництва у всьому світі. За клінічними ознаками досить складно диференціювати цю хворобу від інших вірусних захворювань (вірусна діарея, злоякісна катаральна лихоманка, парапоксвіруси, інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби). Доступна спеціальна література описує лікування захворювання викликаного BoHV-2 у корів. Автори використовували Intacef для ін’єкцій (Intas pharma; 3 г в/м), аністамін для ін’єкцій (10 мл в/м), Melonex (10 мл в/м). Виразки вимені лікували повідон-йодною маззю двічі на день протягом 5 днів. На 5-й день лікування тварини одужали. Вакцини для специфічної профілактики цього захворювання не розроблені. Хворих тварин відокремлюють (якщо це можливо) від загального стада і лікують. Клінічно уражених тварин доять в останню чергу. Вим'я і соски потрібно дезінфікувати, щоб зменшити поширення вірусу. Обов’язково дезінфікувати доїльні апарати та руки після кожної корови та після доїння. Слід контролювати шкіру вимені, щоб запобігти маститу. Широке поширення цієї хвороби серед продуктивних тварин, значні економічні втрати у вигляді зниження надоїв та витрат на лікування, складна диференціація цієї хвороби від інших вірусних захворювань спонукають ветеринарних фахівців звернути на це захворювання особливу увагу. ER -